Цей сайт — про особу, яка була лінгвістом, письменницею, музикантом, режисером, авторкою сотень віршів і пісень, художницею, ікономаляркою, редактором та упорядником… Чи це все?..
Цей сайт — про неймовірну особистість, яка багатьом змогла стати незамінним другом.
Про людину, яка щохвилини йшла до Бога.
Коли у своїх проповідях я говорив про святих людей — наших сучасників, то самохіть найчастіше уявляв не афонських або палестинських відлюдників, а нашу Анічку — Ганну Куземську. Не лише тому, що палання її духу вчувалося і бачилося в кожній виспіваній нею ноті, написаному слові чи іконі, виплеканій квітці… Просто я завжди точно знав, точніше, відчував серцем, що серед усіх моїх друзів і знайомців Ганнусі вдалося наблизитися до Бога найближче і, відтак, ще за земного життя стати мешканкою Царства, яке не від світу цього…
Через Анічку відблиски Небесного Царства позначалися й на нас, грішних. Про це мені оповіли сотні й тисячі християн, які завдяки воістину апостольській, невтомній Ганнусиній праці пробудилися для духовного життя…
…Іще в молодості Ганнуся за власним сценарієм поставила дитячу виставу, де серед іншого, почувши про чудеса, мале дитя запитує: «Як це можливо?». Відтоді ця фраза стала для нас із нею своєрідним «паролем». І у тяжкі, і у радісні моменти життя-буття ми жартома і всерйоз перепитували одне в одного: «Як це можливо?».
Певно, всі, хто читав Євангелію і хоча б іноді ходив до церкви, знають, звідки беруться чудеса. Та наша Ганнуся не лише знала: вона їх творила.
Авжеж, — творитиме й надалі.
Ганнуся була світлою людиною, що випромінювала добро та співчуття. І водночас вона володіла незламним характером, який дозволяв їй сміливо дивитися вперед та ламати кригу. Нарешті, це була Божа людина, що освітлювала нам життя, як Божа свічечка.
Ця дивовижна, мила і чарівна розумниця, дівчина-українка, Ганнуся!
Вже й не пригадаю, коли Вона влилася у хор «Київ», здається, це було завжди, бо сталося якось легко і невимушено, як само собою.
Ганнуся дійсно була і є однією з нас, тільки поза сценою. А місія її — донести правду: про справжню історію (у т.ч. музичну), правильну мову (чого варта її наукова праця «Якою мовою молилася давня Україна»!), про вагомі музичні відкриття давньої музики і про роль духовності у сучасному світі.
Я й досі відчуваю її присутність, бо ту непомітну здавалось би справу Ганнуся ретельно сповідувала увесь час.
Видається мені, що її найближчий друг і улюблений чоловік Дмитро перебере на себе цю місію, і разом з Ганнусею направлятимуть нас на шлях праведний. Бо праця їхня — не особистісна: через хор «Київ» вони несуть істину в усю духовну культуру тисячолітньої історії України.
У видавництві «Нашої Парафії» є «Молитовник за Україну та її захисників». Восени 2014 року, на 32 блокпості в Луганській області, після чергового мінометного обстрілу вирішив подякувати тим, хто упорядковував і видавав цей молитовник, і залишив контакти на останній сторінці. Так уперше почув голос земного ангела і небесної людини — Ганни Куземської, яка на наступні 7 років, до часу свого преставлення, стала Духовною Матір’ю, порадницею і помічницею в скрутних життєвих і духовних обставинах і випробуваннях, другом, прикладом життя в Христі, любові до Бога, Церкви, ближніх і України.
Згадуючи сестру, її віру, аскетичне життя, діяльність, слова і поради, увесь колосальний обсяг роботи, дивуєшся тій внутрішній, могутній, принциповій людині, яка мала немічне тіло.
Без сумніву, світ має святих і зараз, але на своєму життєвому і духовному шляху більшої праведності і святості я не зустрічав.