Лист 5. Полон

«Передай Господеві дорогу твою…» (фрагмент)

52:7 Хто дасть із Сиону спасіння Ізраїлеві? Коли поверне Бог із полону людей Своїх, зрадіє Яків і звеселиться Ізраїль.

Привіт, дорога Лізуню! Трохи гублюся, не чуючи тебе, не знаючи твоїх думок: чи ти згодна зі мною, чи маєш заперечення. Розумію, що ти дуже завантажена і, мабуть, не маєш часу й на те, щоб займатися, чим би хотіла, тому терпляче чекаю, коли ти відгукнешся 🙂 

Тепер трохи про «покарання Господнє», оскільки якось ти зачепила цю тему. Власне Бог нікого не карає: зло завжди карає само себе, як людство, яке безбожно порушує досконалу Божу гармонію та рівновагу і веде Землю до катастрофи. 

«Копав яму, і викопав її, і впав у ту ж яму, що її (комусь) зготовив», — каже пророк. Віддаляючись від Бога, Джерела світла, людина опиняється в темряві. Зло не має власної сутності — це лише недостача добра, як хвороба — нестача здоров’я, неприязнь — брак любові тощо.

Чому кажуть: Бог карає? Тому що Бог допускає до часу діяти бісам і злим людям (слугам бісів). Але не безконтрольно, не допускаючи нікому випробування понад силу. Господь захищає і милує нас, але Він дав нам СВОБОДУ. Ми не гвинтики, не роботи, ми здатні творити, зростати, бути унікальними. Тільки свобода, яку дарував нам Господь як Свою властивість, може виявити богоподібні риси людини. І людство ВЖЕ виправдано, якщо є Пресвята Богородиця, тисячі тисяч святих і праведників, які не схилилися перед злом, які ДОБРОВІЛЬНО обрали добро і виявили мужність, великодушність, твердість, мудрість — усе те, що заслуговує нагороди (власне, саме це добро людина відчуває як нагороду, бо серце радіє, коли живеш праведно). «Багато образників, але ображеного немає жодного», — каже великий переможець зла свт. Іоан Золотоустий. Чому так каже, якщо праведники багато страждають? Тому що, як засвідчив Господь: «і волосина з голови вашої не пропаде» і «хто доторкнеться до вас, доторкнеться до зіниці ока Мого». Тому що «нинішні тимчасові страждання наші нічого не варті порівняно з тією славою, яка відкриється в нас» (Рим. 8:18). 

Це коротке земне життя не є метою людини, тому тут і не буде раю, як і попереджав Господь. Не буде відпочинку, а буде битва. Битва, в якій перемагає той, хто воює на боці Бога, на боці правди, на боці добра. І немає жодної людини, якій би Господь не простягав руку допомоги в цій боротьбі, не посилав добрих людей на допомогу, не відкривав так чи інакше Своєї волі, яка веде до життя і визволення, і не являв би Своєї опіки. Але Бог справедливий. І ті, хто запекло захищають зло, зазнають поразки і, як слуги зла, отримають «плату» від того, кому служили («самі себе звоювали»). А втім доки живемо, доти можемо вирватися з полону зла.

08.09.2019