У Біблії є місця, схожі на невичерпну криницю найважливіших одкровень. Але як примітивно їх зазвичай трактують! Одне з таких місць — жертвоприношення Авраама. Як міг милосердний Бог наказати Авраамові принести в жертву свого сина, — обурюються люди і, не шукаючи відповіді, задовольняються гнівним внутрішнім протестом. Але… Господь не допустив Авраамові принести цю жертву. Навіщо ж тоді наказав це зробити? От тут крок за кроком відкриваються глибини Божих таємниць.
Господь називає Авраама батьком народу обраного, народу Божого. Господь зробив його батьком і поставив на чолі праведників недаремно: Авраам мав особливу чистоту серця, і саме Його, як батька майбутнього народу Божого, Господь зробив Своїм прообразом. Чому Авраам послухався Бога і був готовий принести Йому в жертву найдорожче у світі: єдиного омріяного улюбленого сина — дитину своєї старості, Боже диво, своє щастя й найдорожчу відраду? Учора Господь сказав, що від цієї дитини піде незліченний, як пісок морський, народ, а сьогодні каже — принеси свого сина в жертву? І Авраам беззаперечно виконує. Чому?
Тому що він ПІЗНАВ Бога. Він знав, Який Бог, знав, що Він ніколи, ніколи не призведе до злого, що всі Його слова і дії — це добро, що Його воля завжди незрівнянно краща для людини, ніж власна людська воля. Знав, і не засумнівався, хоч, як людина, був уражений у саме серце незрозумілим повелінням Божим.
Господь не дав заподіяти Ісаакові жодної шкоди. Але Він виявив таку силу віри Авраама, щоб його нащадки — народ Божий — бачили, що недаремно Авраама вибрано батьком і прообразом Божим. Господь показав також, як це — віддати найдорожче, що в тебе є (бо саме найдорожчого Сина Він віддав Сам, коли це могло спасти від загибелі людство).
Ми часто не розуміємо… (недописано).
18.09.2019