Чому ми не можемо уявити вічність? Тому що намагаємося міряти її поняттями нашого тимчасового світу: часу, відстані тощо. Проте вічність має зовсім інші виміри та закони. Наприклад, сказано, що «часу там не буде». Однак ми не можемо уявити, як це – без часу. Та що казати про «нову землю й нове небо»! Часто буває, ми переконані, що маємо правдиві уявлення про якусь людину чи подію, не маємо навіть жодного сумніву у своїй правоті, і раптом відкривається *щось*, що цілком перевертає наші уявлення на протилежні. Не знаю, чи було так у тебе? У мене було багато разів. І тому дуже важливо не довіряти СВОЇМ ВЛАСНИМ відкриттям, відчуттям і теоріям, хоч би якими логічними вони нам не здавалися, а перевіряти їх порадою мудрих людей і Словом Божим. Це безпрограшний шлях, тому що Слово Боже нас ніколи не обманює, і що далі, то більше ми запевняємося у правдивості Божих слів. Якщо ж ми пересвідчуємося в істинності того, що можемо побачити й перевірити, то, напевно, можемо довіряти й тому, що Господь каже про вічне життя. Головне тут не додумувати того, чого немає)))
Наприклад, поняття пекла. Зі Слова Божого нам відомо, що воно є і що там дуже погано. Господь описує його зрозумілими нам поняттями: вогонь невгасимий, черв невсипущий, темрява, муки, неволя — усе наймоторошніше для людини. І ми маємо прийняти це свідчення як факт (це дає нам змогу щиро, а не лицемірно жаліти злих людей, молитися за їхнє навернення, аби вони не потрапили в те місце; це дає нам також підставу докладати всіх зусиль, аби самим не втрапити туди, оскільки це реальна загроза). Але фантазувати на цю тему: «як може праведник тішитися в раю, коли хтось страждає в пеклі?!» — чи щось подібне – це вже буде цілковитою вигадкою, бо ми НЕ МОЖЕМО уявити собі, як воно насправді буде. Скоріш за все це буде зовсім не так, як ми собі нафантазували.
Слова Божі розкриваються глибше і стають зрозумілішими тільки тим, хто очищає очі свого серця, виконуючи рятівні життєдайні заповіді Божі, хто наближається до Бога, все більше відвойовуючи у темряри місця для Нього у своєму серці. Наближаючись до Джерела світла й істини, людина прозріває, і їй відкривається сенс Божих слів, ніби складаються пазли, які нещодавно лежали гіркою окремих шматочків, або ніби вимите вікно, крізь яке, протираючи сантиметр за сантиметром, починаєш бачити не окремі деталі, а цілісний краєвид. Ось чому тлумачення Біблії святими отцями для нас таке важливе. Я дуже люблю тлумачення свт. Іоана Золотоустого, дивуюся сяйву його розуму та душі — це просто море найважливіших відкриттів. Та й навіть без цих святоотцівських глибин ми, уважно читаючи Святе Письмо, можемо знайти багато відповідей на найпотрібніші саме зараз питання. Я вже десятки років щоденно читаю Псалтир, і жодного дня не було, щоб він не відповідав мені на злободенні питання мого серця. І досі рядки, які я читала тисячі разів і знаю напамʼять, іноді раптом дивно відкриваються і вражають несподіваними й дуже важливими одкровеннями. Як от нещодавно: «Бо велике в Нього визволення, Він визволить народ Свій від усіх беззаконь його» — овва! Раптом до мене дійшло, яке це велике визволення і яка це радісна для нас обіцянка!..
І ще важливо те, що ніхто з тих, хто віддав своє серце й життя Богові, не пошкодував про це. І навіть — що більше людина наближалася до Нього, то більше бачить Його невимовну духовну красу, все більше запалюється любовʼю до Нього і самим своїм життям і своєю власною духовною красою свідчить людям про істинність свого шляху. Це не може не радувати — що Він саме такий. А всі підозри, страхи та звинувачення (які часто виникають як спокуса, особливо в далеких від Нього людей) — це лише безпідставні й часто навіяні ворогом вигадки. Господь свідчить: «зненавиділи Мене даремно». І завжди так воно і є. І так важливо ніколи, за жодних обставин не звинуватити Його, не засумніватися в Ньому, встояти в довірі до Нього, бо ця довіра ніколи нас не посоромить!
«Ті, що надіються на Господа, не похитнуться, як гора Сіон, що стоїть вічно. Гори навкруги Єрусалима, а Господь — навкруги народу Свого віднині й навіки. Бо не залишить Господь жезла нечестивих над долею праведних»…
02.10.2019