Мене завжди дивувало різне ставлення людей до тієї самої події. Наприклад, хлопця в армії кидає дівчина. Один робить висновок: «Усі вони повії», — інший думає: «Я сам у цьому винен», — а ще інший — «Значить вона не моя наречена». Двоє малюють той самий пейзаж. Один змальовує руїну занехаяного підприємства, чорні потворні силуєти на тлі трагічного заходу сонця, а другий — увесь божественно прекрасний простір, на тлі якого ця руїна лише дрібна цяточка. І так у всьому!
Та сама реальність збиває людину з ніг чи зціляє розум і душу, залежно від думки людини. Від думки залежать і вчинки, і навіть її зовнішність (відомо, як прекрасне від природи обличчя може спотворити зла душа, сформована злими думками, і навпаки: негарну зовнішність осяяти добра душа, захоплюючи людей неземною внутрішньою красою). Саме тому лінія нашого фронту пролягає саме через думки. Але про це — в наступній серії. 🙂 Добраніч, любе моє Сонечко! Бережи тебе Господи!
03.10.2019