Лист 20. Борги перед Богом

«Передай Господеві дорогу твою…» (фрагмент)

У нас є великий борг перед Богом. Який борг? Такий самий, як і перед батьками. Але часто чуємо: «Я нікому нічого не винен! Я не просив батьків народжувати мене! Я не просив Бога давати мені життя!» Про що це свідчить? Тільки про те, що людина, яка таке каже, втратила любов, тому що борг перед батьками і перед Богом — це борг любові.

Яскраво свідчить про це нестерпний тягар провини і марне каяття людини, у якої помер хтось із батьків. Її безупинно гризе думка – як мало вона робила для своїх батьків, як мало їх любила й цінувала. Навіть «поганих» батьків. Що вже казати про бездоганного в добрі Бога, Який зробив і робить для кожної людини незрівнянно більше за батьків! Тому безмежно більшими будуть терзання тих, хто за свого життя не бачив, за що дякувати Богові та любити його…

Мене завжди дивувало, коли хтось казав: «Адам і Єва згрішили, а чого ж ми маємо за це відповідати? Чому за їхню провину ми розплачуємося стражданнями, хворобами та смертю?» Так ми ж частина їхня! Ми кров їхня! Це все одно як гніватися на своє хворе серце й казати: «Ти мені ніхто, хворій собі окремо від мене!» Ми ж одне людство! І тільки той, хто відчуває рани своїх братів і сестер як свої власні, гідний називатися людиною. Де ж твоя любов, якщо ти не несеш тягаря своїх ближніх? Святі отці день і ніч вимолювали у Бога прощення, не маючи жодного з тих гріхів, у яких каялися. Вони не лицемірили, а справді відчували чужі гріхи як свої власні. Вони вимолювали своїх братів і сестер, не здатних за себе молитися. І багатьох із них вимолювали, воскрешали своєю покаянною молитвою. Оце і є любов. І саме така, вдячна, жертовна та сповнена любові людина, має справжнє щастя. Що далі від цього шляху, то менше щастя, саме розчарування і пустота.

Людина невдячна і «нікому нічого не винна» нещасна і за життя, і після смерті, тому що брак любові та вдячності — це брак радості, повноти та щастя. Тому й апостол заповідав нам не бути нікому нічого винними, крім взаємної любові.

Любові ніколи не буває забагато: і що більше ти її маєш і виявляєш, то більше бачиш, як цього мало, наскільки більшої любові заслуговують і батьки, і Бог.

07.10.2019