4
Вночі вона поринула в розпусту. У ту темну, каламутну яму, в якій перебувала безвилазно до того, як пішла за Іваном. Усе вернулося до неї: увесь бруд, цинізм, уся огидна зрадливість блуду…
Прокинувшись уранці після свого падіння, Тетяна відчула в тілі несамовите розпалення, несамовиту похіть…
І тоді зрозуміла, що «це — все (крапка)». Це кінець. Івана вона тепер утратила навіки.
Утратила. Загубила.
Ту єдину, чисту, найдорожчу Зіроньку, яку майже тримала в руках… Тепер їх розділяла безодня — навіки!
Її охопив такий відчай, що все навколо втратило сенс.
Але раптом її нібито хтось штовхнув, і вона згадала про сповідь.
«Навіщо? Нічого тепер не треба». — «Ні, ти повинна піти», — заперечував хтось у ній самій. Тетяна так явно відчула цю боротьбу за себе, що негайно зібралася з духом, помолилася, як змогла, і, згораючи від сорому, пішла до отця Євгена.
— Це слабодухість, Таню, — сказав він, вислухавши її.
— Слабодухість?
— Звичайно. Як ви можете сумніватися в тому, що переможете? Невже на вас першу нападають і розпалюють вас похіттю? А з іншими такого не бувало, як ви гадаєте? А ви забули, що добра половина, якщо не дві третини святих страждали від такого випробування? Ви терпите напади злих, безсоромних, сморідних, темних і безсилих духів, а з вами — Всесильний Бог! А якщо з вами Бог, то з вами і всі служителі Божі, й Іван, звичайно.
— Але тепер я не зможу бути з ним поруч!
— Ну чому?!
— Бо це несумісне з його чистотою!
Отець Євген замислився на мить. Він думав, як пояснити їй те, що чистота є здобутком боротьби людини за цю чистоту. У самих цих сповідях, у свідомій протидії гріху і є початок чистоти. І саме така непорочність важить перед Богом незрівнянно більше, ніж природна чистота (так і всяка чеснота, здобута боротьбою, має в Божих очах більшу вартість, ніж природний дар).
Він згадав сповіді Івана після студентської практики, його гіркі, невтішні сльози каяття у зраді Улюбленого, його тяжкий двобій зі своєю плоттю… І ще раніше, коли Іван хотів через невідому тоді Тетяну кидати університет…
Як дивно! Хіба можна було тоді уявити, що через кілька років вона прийде на сповідь і так само щиро відкриватиме перед Господом ті самі духовні рани…
— Так, це несумісне з його чистотою. Але чистоту дає Бог. Дає за смирення, дає за прагнення чистоти. Ви не можете очистити себе, але Бог — може. Бог із чорного робить біле, і як ви можете, як ви смієте сумніватися в тому, що Бог очистить вас?! Я вам скажу зараз один вислів, Таню, а ви його запам’ятайте, бо він стане вам у пригоді. Так, як багато разів ставав у пригоді й мені, й Іванові, мабуть, також — у різних випадках. Це слова святого Іоана Ліствичника:
«Повергни перед Господом неміч єства свого, до кінця пізнавши своє безсилля, і непомітно приймеш дарування цнотливості».
Прийдете додому, візьміть «Ліствицю» та «Невидиму боротьбу» і перечитайте все, що стосується плоті. Просіть у Бога тільки мужності й терпеливості. Це може бути довго — терпіть! Ви переможете, інакше не буває. Ви зрозуміли? Інакше не буває! Яким би вам не здавалося це безпросвітним, просвіт буде, тільки не опускайте рук. Усі випробування, які покладе на вас Бог, несіть до кінця. І пам’ятайте, що ви не одна, що з вами — багато святих, які перетерпіли щось подібне, і можливо — набагато гірше. Моліться до цих святих. Хай вас Господь укріпить.
І благословив її.
Як Тетяна прославляла Бога за те, що Він дав людям сповідь! Якби не сповідь, вона просто загинула б, загинула б одразу ж у трясовині своїх перекручених уявлень і мудрувань… Вона б не подолала жодної спокуси!
Як вона прославляла Бога за те, що Він дав людям духовне керівництво! У час випробувань і мороку духовний отець виводить душу на пряму дорогу, тримаючи її «за руку», не даючи їй заблукати…
Слова священика та його благословення надихнули Тетяну, точніше вдмухнули в неї життя, і вона відважно кинулася в бій.
Бій був запеклим і безперервним. І вона скрізь у ньому терпіла поразки. Щоночі її душила найбрудніша розпуста, уранці — відчай, а вдень — нездоланна злоба, нетерпеливість, роздратування, осуд, злопам’ятство, гнів… Здавалося, всі гріхи, які тільки є, накинулися на неї і перемагали її.