Це лист-відповіді о. Сергію Х. О. Сергій прислав текст тропаря святим Федору та Іоану з проханням відредагувати — цей текст призначався, наскільки памʼятаю, для фресок-розписів церкви, що будувалася.
Я трохи «дотичний до тематики», тому… сказати правду — мене ця робота вражає. Вона свідчить про неабияку кваліфікацію, кажучи технічною мовою. Про глибоке знання текстів різних періодів.
Слава Ісусу Христу!
Шановний отче Сергію! Надсилаю тексти.
Першоджерело (той тропар, що мені надіслали) дуже зросійщене: таких конструкцій не було в богослужбовій практиці України та й інших православних народів (виходячи з тропарів-кондаків українським, грецьким і сербським святим; наприклад, ніхто, крім росіян, не молиться у тропарях за збереження й напучення саме свого народу — завжди йдеться про молитви за «всіх»). Проте, звичайно, я не змінювала цих конструкцій, а спробувала лише виправити зросійщені слова («отечество, непоколебимую, посрамивше» тощо) та замінити деякі мовні форми на спільнослов’янські відповідники, традиційні для нашої землі.
Тексти зробила у двох варіантах: давньоруському і часів свт. Петра Могили (оскільки саме тоді формування української редакції ц.сл. текстів досягло такого рівня, що на неї взорувався увесь православний слов’янський світ; і розвивалася б вона потужно й далі, якби її не спинили завойовники десятками указів).
Окремо надсилаємо Вашим майстрам-іконописцям фрагменти текстів, щоб вони бачили, як писали літери, титла, діакритичні знаки в 11—(приблизно)15 ст. і в (приблизно)16—18 ст. (бо ми не можемо відтворити в надрукованому тексті стилі шрифтів і графічні особливості тих часів).
Давньоруський варіант:
Тут надто багато незвичного, оскільки у богослужбовій мові, близькій до тієї, яку створили св. Кирило та Мефодій, активно послуговувалися граматичною формою двоїни (коли йдеться про дві істоти чи парні предмети, їх відмінюють не так, як однину чи множину: звідси й «руці», «нозі», «оці»; «очима», «плечима» тощо). Крім того, давні тексти писали без розбивки на слова, без наголосів і майже без діакритичних знаків, окрім небагатьох титлів.
Цей текст я редагувала на підставі розлогої славословної молитви до св. Бориса та Гліба у «Повісті врем’яних літ» — саме там ужито подібні конструкції.
Варіант часів свт. Петра Могили:
Тут важливу роль відіграють українські наголоси (своєрідна система наголосів у вимові ц.сл. текстів сформувалася протягом віків у кожного зі слов’янських народів).
Звичайно, я могла чогось не врахувати.
Ще шкода, що в цьому тексті українська редакція не відкривається в усій своїй неповторній красі 🙂
Проте зредагований текст став уже не таким відверто московським.
З повагою, Ганна Куземська