І ще кілька слів про віру.
Віра в Бога — це та чеснота, без якої неможливе спасіння людини. Чому? Чому варто і навіть життєво необхідно вірити? Тому що:
- Тільки той, хто вірить у Бога, може Йому довіряти, а без довіри не може бути дружби і взагалі наближення і взаємодії. «Наблизьтесь до Бога, і він наблизиться до вас» (Якова 4:8).
- Віра — це той маленький подвиг, який дає нам змогу очікувати на визнання Боже («Хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я в Царстві Моєму»). Віра не має жодної ваги після смерті людини, бо після смерті ми всі побачимо Бога, тож заслуги нашої у вірі в Бога тоді не буде.
- Тому що в нас НЕМАЄ ПІДСТАВ не вірити. Ми не знайдемо жодного неправдивого слова в Євангелії. Нам можуть подобатися чи не подобатися Божі слова, але вони правдиві. І ми запевняємося у правдивості Божих слів, особливо коли йдемо Його шляхом і бачимо здійснення всього, що Він провіщав. Тож у нас уже не сліпа віра, а ЗНАННЯ того, що Бог є, і Він саме такий, як засвідчено в Євангелії. «Віра — це здiйснення очiкуваного i впевненiсть у невидимому» (Євр. 11:1). Рано чи пізно ми всі пересвідчимося в цьому.
- Ті, хто не вірять Богові, негідні бути з Ним. А бути з ним — це значить мати все добре, що ти любиш, і всіх, кого ти любиш. Усе, від чого радіє душа: красу, творчість, розвиток, самореалізацію, любов, дружбу — все справжнє, добре і світле, невичерпне. Я не вигадую це, тому що знаю з досвіду, що Бог це дає. Якщо Він дає це ще тут, на землі, то не сумніваюся, що дає і у вічності.
Мені не потрібна віра, якщо за нею не стоїть істина. Я шукаю істину, а не власні теорії. Я не хочу НЕ ЧУТИ правдивих аргументів, які спростовують мої хибні уявлення.
11.09.2019