Нещодавно в розмові з парафіянкою ми зачепили тему різниці між смиренням і комплексами. Тоді ми не мали часу це обмірковувати, але ця тема надзвичайно цікава і варта міркувань і дослідження. Напишу те, що можу сказати з власних міркувань і спостережень.
І смиренна, і закомплексована людина можуть сказати про себе: «Я гірша за всіх», — але думки, почуття і настрій матимуть діаметрально різний.
У закомплексованої людини ці слова народжує марнославство, а у смиренної — бачення себе у світлі Божої досконалості.
Людина з комплексами носить у серці себе, а людина смиренна — Бога.
Закомплексована людина часто відчуває самотність, сум, навіть іноді розпач, її душа збентежена і скаламучена, у неї часто опускаються руки, іноді виникає байдужість, зневага, гнів, неприязнь чи ненависть до себе чи до певних людей. Смиренній людині незнайомі ці почуття (точніше знайомі, але подолані й забуті). Життя перед Богом цілком змінює її ставлення до себе та до людей. Вона не відчуває самотності, в її душі мир, її серце розігріте нехиткою любов’ю, і ця розпечена енергія штовхає її до праці — їй незнайоме «униніє» (безнадія, зневіра, опускання рук). Вона бачить смертельну хворобу гріха у своєму єстві, бачить це в усіх людях, але ясно розрізняє гріховну пошкодженість від краси Божого образу, закладеного в кожній людині. Вона співчуває всім і всім бажає спасіння, за всіх уболіває серцем.
Закомплексована людина через марнославство може не сказати людям правди, але смиренна людина завжди скаже її, тому що закон Божий в її серці сильніший за людську думку й навіть за небезпеку для життя.
Закомплексована людина має страх, і багато чого боїться. Смиренна людина нікого й нічого, крім засмутити Бога, не боїться.
І людина з комплексами, і смиренна відчувають біль і печаль, але у смиренної людини він не важкий і темний, а завжди світлий і сповнений уповання.
Закомплексована людина мучить себе марнославством і гнеться під тягарем пристрастей, а смиренна людина, очистивши душу від пристрастей, відчуває невимовну легкість, починає всі бачити ясно, без туману, й на кожному кроці отримує Божу допомогу, тому що «БОГ ГОРДИМ ПРОТИВИТЬСЯ, А СМИРЕННИМ ДАЄ БЛАГОДАТЬ».
Господь Ісус Христос заповідає нам навчитися від Нього лагідності та смиренню — це Божественні риси, без яких людина не може бути щасливою.
Тому наш шлях має бути саме таким: від наших комплексів до смирення. Що більше наблизимося до смирення, то будемо щасливішими.
12.10.2019